ЗАСУДЖЕНІ,АЛЕ НЕ СКОРЕНІ

Для радянської системи мало було просто ув’язнити опонента чи ворога. Людину необхідно було неодмінно «перевиховати», читай – зламати. Тому що ідейний ворог залишався небезпечним, навіть будучи заґратованим. 8 липня 1975 року на стіл до керівника компартії УССР Щербицького потрапила доповідна від КГБ про українських дисидентів – фігурантів великої справи «Блок», які на той час перебували у таборах. Кагебісти одразу ж акцентували увагу, що не дивлячись на заходи «профілактичного й виховного впливу», більшість засуджених залишаються на ворожих по відношенню до радянської влади позиціях.
Детальніше тут

ІЗ ЖИТТЯ Радянського Союзу ПИР СТУКАЧЕЙ.

Западному читателю невозможно вообразить себе страдания, которые пережил во время Большого террора советский народ. Для того чтобы исследовать сталинский террор и по-настоящему его показать, нужны не только интеллектуальные, но и моральные усилия. Приведённые факты дают лишь общую цепь доказательств и, строго говоря, дальше этого исследователь идти не обязан. Но ведь эти факты приводятся для того, чтобы на их основе читатель мог составить моральное суждение.
Детальніше тут

ВОНИ ІЩЕ СМЕРДЯТЬ І ТОПЧУТЬ ЗЕМЛЮ В УКРАЇНІ .Рівненський полковник КДБ, причетний до вбивства Ніла Хасевича, перешкоджає в доступі до архіву своєї справи

Офіцер МГБ СРСР, який в 50-х роках брав участь в операціях по боротьбі з українськими повстанцями, зокрема причетний до знищення українського художника-графіка, громадського і політичного діяча, члена ОУН Ніла Хасевича, Борис Стекляр – частий учасник святкових заходів у Рівному, приуречених до вшанування ветеранів війни. 26 липня, полковник КДБ, причетний до вбивства українського художника, громадського та політичного діяча, члена ОУН Ніла Хасевича, Борис Стекляр оскаржуватиме в суді можливість доступу до своєї особової справи в архіві.
Детальніше

Злочини Радянської влади.“Можем павтаріть?” Як насправді склалася доля мільйонів ветеранів СРСР

Зараз часто з піною біля рота патріоти-ватники верещать «Дєди ваєвали, можем павтаріть!» Але чи знають ці вояки, яка доля була у мільйонів справжніх солдат СРСР після війни? Вони нікому не були потрібні, як і теперішні вже 10 травня забуті. Я не кажу про те що масу безруких, безногих, «сталінських самоварів» просто депортували на острів Валааму, щоб вони «своїм убогим видом не псули настрій радянським громадянам…». І далі «хочете повторити?», а в якій категорії? Це вам не напитися до смерті «за дідов», ось суха статистика та факти…
Висновки робіть самі.
Дивиться тут

РОССИЙСКАЯ ГОРДОСТЬ.Рекордсмен Сталина по запаху мертвечины.

Этого человека прозвали «демоном смерти», самым жестоким убийцей, одним из главных палачей в мировой истории. Таких нелестных титулов заслужил Василий Михайлович Блохин – генерал-майор, сотрудник советских органов государственной безопасности. Из многочисленных палачей того времени именно он является «рекордсменом» по количеству убийств. За время своей «деятельности» главный кремлёвский каратель лично истребил более 15 тыс. человек. А согласно некоторым источникам, число жертв от рук Блохина достигало 50 тыс.
Детальніше тут

КРИВАВІ ЗЛОЧИНИ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ. 110 МІЛІОНІВ УБИТИХ .

Общие потери населения России с 1917 по 1959 год составили 110 млн. человек. Такую цифру назвал И. А. Курганов, русский демограф, доктор экономических наук.
ЦИФРА ПЕРВАЯ...
 Достоевский еще в 1871 году высказал предположение, что социаль­ное переустройство общества может обой­тись народу в сто миллионов голов. Цифра эта казалась в прошлом крайне несуразной. Но так ли уж она несуразна? Революция в России началась в 1917 г., затем развернулась в гражданской войне, ин­дустриализации, коллективизации и в полном переустройстве общества, продолжающемся вплоть до наших дней. Народ за это время понес действительно крупные потери, особен­но в начальный период революции и период диктатуры Сталина. Вот некоторые цифры:
Далі

СТРАШНО УЯВИТИ ЯКІ ЗЛОЧИНИ ТВОРИЛА ЧЕРВОНА АРМІЯ, ЯКЩО ЛЮДИ КИНУЛИСЯ ЗА ДОПОМОГОЮ ДО НАЦИСТІВ

Сліпий гуцул з дівчинкою, с. Жаб’є, 1942 рік.
 Історія цього фото не менш драматична. Дівчинка є дитиною львівських політв’язнів, яку до гуцулів привезли повстанці. До будинку родини заможної львівської сім’ї вдерлися НКВСівці і пред’явили підозру сім’ї в контрреволюційній діяльності. Під час транспортування в тюрму на Лонцького для допиту дівчинці вдалось втекти. Її батьків жорстоко закатували червоноармійці після відступу зі Львова – зґвалтовану матір депортували до концтабору ГУЛАГу, а батька ув’язнили в тюрмі на Лонцького, де згодом розстріляли разом з тисячею іншими ув’язненими львів’янами. Дівчинку врятувало лише те, що вона втекла до українських партизанів повстанської армії, які через деякий час знайшли їй прихисток в домі старої родини гуцулів далеко в горах. Де вона й залишилась.
Детальніше тут

МАРОДЕРИ "ЛЕГЕНДАРНОЇ" РАДЯНСЬКОЇ АРМІЇ НА ЧОЛІ З ГОЛОВНИМ МАРОДЕРОМ МАРШАЛОМ ЖУКОВИМ,

 За мінімальними оцінками нинішніх досліджень ФРН, взимку 1944 і навесні 1945 року радянські солдати і офіцери вбили на окупованій ними території (зазвичай зі згвалтуванням жінок і дітей, з тортурами) 120.000 цивільного населення (це не загиблі в ході бойових дій!). Ще 200.000 ні в чому не винних цивільних осіб загинули в радянських таборах, більш 250.000 померли в ході розпочатої з 3 лютого 1945 р депортації в радянське трудове рабство. Плюс нескінченно багато хто помер від окупаційної політики в одному Кенігсберзі померло від голоду і нелюдських умов «штучної блокади» при окупації за півроку 90.000 чоловік.

КРИВАВІ ЗЛОЧИНИ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ Мародери "Великого терору": Як збагачувалися співробітники НКВС, продаючи в Києві речі розстріляних людей.

Злочини проти людства та людяності, які здійснював СРСР у період "Великого терору" 1937–1938 років, супроводжувалися масовим мародерством. Історик, науковий співробітник Центру досліджень визвольного руху Володимир Бірчак ознайомився з матеріалами кримінальної справи співробітника НКВС Петра Бабичева, які зберігаються у відкритих архівах СБУ. Видання "ГОРДОН" розповідає, чому представники спецслужби часто займалися мародерством, як добре була налагоджена торгівля речами вбитих людей і скільки співробітники НКВС заробляли, приторговуючи одягом розстріляних.
Далі

КРИВАВІ ЗЛОЧИНИ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ,Розстріляний з'їзд кобзарів: забута трагедія

На початку грудня 1930 року в Харківському оперному театрі відбувся З’їзд народних співців Радянської України, куди з різних областей було звезено 337 делегатів. Основним завданням З’їзду було питання активного залучення народних співців до соціалістичного будівництва, відходу від виконавських традицій і визначення нових ідеологічних приорітетів. Ухваливши відповідні резолюції, незрячих співців під приводом поїздки на З’їзд народних співців народів Союзу Радянських Соціалістичних Республік, що мав відбутися у Москві, повантажили до ешелону і підвезли до околиць ст. Козача Лопань.
Детальніше далі

КРИВАВІ ЗЛОЧИНИ БІЛЬШОВИКІВ ОЧАМИ ДІТЕЙ

12 декабря 1923 г. во всех классах Русской гимназии, созданной в Чехии, для детей белых воинов и эмигрантов, было предложено учащимся написать "Мои воспоминания с 1917 года до поступления в гимназию". Для исполнения этой работы было дано 2 часа, почему большинство её не закончило... Каждый писал, что хотел. По происхождению своему учащиеся оказались принадлежащими к самым разным слоям. Среди них очень много казаков, особенно донцов, есть уроженцы столиц, Киева, Одессы, Кавказа, Крыма, Сибири и т.п. Остальные всеми правдами и неправдами пробрались позже. Авторам от 6 до 22-х лет. Одна треть из них девочки.
продовження тут

По сторінкам злочінів Радянської влади.Коммунистические зверства на Западной Украине: Палачи из НКВД расстреливали из автоматов, через окошки для передачи пищи

Такого не делали поляки в 1939, ни немцы в 1944. Палачи из НКВД расстреливали заключенных массово — из автоматов, через окошки для передачи пищи. Или бросали в камеры гранаты. Некоторые из этих камер пришлось замуровать — и эксгумацию провели уже зимой. УКРОП делится публикацией Игоря Деревянного. Июнь 1941 года запомнился на Западной Украине не только началом германо-советской войны, но и кровавым расправами, устроенными НКВД,
детальніше далі