Яскраве життя й трагічний кінець В’ячеслава Чорновола
Вже не раз замислювалась: як довго нам виконувати гімн у майбутньому часі «...ще нам браття-українці усміхнеться доля»? Чи заспіваємо нарешті «вже нам браття-українці усміхнулась доля»? А слова «душу й тіло ми положим за нашу свободу»
стали фатумом для народу. Бо скільки безневинних душ відійшло у
вічність задля свободи й кращої долі, а вона до нас – не з усмішкою, а з
оскалом... Скільки їх ще відійде? Адже в українській самостійній
державі так і немає української влади. Та, що обіцяла на Майдані стати
українською, апріорі не могла нею бути: олігархам не потрібна держава – їм потрібна територія для збагачення. Біля
керма знову загребущі перевертні. Одні вірою й правдою прислужували і
прислужують Москві, отримуючи за це чималі дивіденди, інші – впали
навколішки перед Заходом…
